Енергоатом є членом Паризького центру Всесвітньої асоціації операторів атомних електростанцій (далі – ПЦ ВАО АЕС). До участі в роботі Паризького центру за різними програмами делеговано 6 працівників НАЕК. Це досвідчені технічні фахівці з українських АЕС, які пройшли відбір та отримали статус секондистів.
Секондисти (від англ. secondee – відряджений) – галузеві експерти, які не є постійними співробітниками Паризького центру, а перебувають там у відрядженні від своєї станції або компанії згідно із контрактом на 2-3 роки. Такі фахівці мають опрацьовувати найкращі світові практики експлуатації АЕС, аналізувати міжнародний досвід та поширювати його під час партнерських перевірок АЕС.
Наша співрозмовниця Оксана Казимирська, інженер з Рівненської АЕС та учасниця низки міжнародних проєктів – одна з найбільш досвідчених секондистів від Енергоатома в Паризькому центрі ВАО АЕС. Вона була в складі перших українських фахівців, делегованих НАЕК до участі в програмах ПЦ ВАО АЕС, зокрема партнерських перевірках атомних електростанцій.
- Пані Оксано, розкажіть, що передувало вашій діяльності в Паризькому центрі ВАО АЕС, як будувалася кар’єра в атомній енергетиці?
Весь мій попередній професійний шлях в атомній енергетиці, з 1996 року, пов’язаний з Рівненською атомною станцією. Найбільш цікавий період розпочався, коли долучилася до процесу продовження терміну експлуатації 1-го й 2-го блоків – у складі нової на той час служби надійності, ресурсу та продовження експлуатації. Це багатогранна інженерна робота: підготовка документації, обстеження та оцінка технічного стану обладнання, розрахунки тощо. РАЕС на цьому шляху була першою в Україні, тож ми отримували унікальний досвід. Стояло багато складних завдань, проте це захоплювало. Адже працюєш – і відчуваєш осяжність своєї роботи, бачиш результат. Впроваджувалося багато модифікацій, модернізацій обладнання.
А з 2010 року РАЕС увійшла в стан понадстрокової експлуатації цих блоків – і на часі стала необхідність управління старінням обладнання. В межах співпраці українського та шведського регуляторів був ініційований проєкт розробки вимог з управління старінням і довгострокової експлуатації. Мене залучили до нього від РАЕС. З нами працював представник регулятора США, оскільки американці вже мали чималі здобутки: дослідження, документацію, результати. Американський проєкт з загальних уроків старіння обладнання (GALL) був першим. Згодом МАГАТЕ започаткувала аналогічний міжнародний (IGALL), до участі у ньому від України запросили мене та Віктора Козлова, представника Дирекції Енергоатома. Безперечно, це все дало хороший професійний поштовх.
- Тож цілком прогнозовано, що з таким досвідом ви стали працювати у команді секондистів ПЦ ВАО АЕС від Енергоатома.
Коли запропонували – вирішила спробувати. Для мене дуже важливим є саморозвиток. Тому хотілося зануритися в цікаву роботу, з новими задачами, челенджами. Пройшла відбіркові співбесіди, і вже майже три роки працюю в ПЦ.
- Якою постала для вас діяльність в Паризькому центрі від початку? Доводилося долати виклики чи, навпаки, все складалося як по нотах?
Моя перша «партнерка» на французькій АЕС Flamanville – це був ще той іспит на посаду секондиста! Нібито кинули у воду – й випливай. Коли немає практичного досвіду участі в таких місіях, то вперше дуже важко. Хоч це була по суті тестова робота, працювати доводилося як усі колеги – робити інтерв’ю, складати звіти тощо. Ще іншомовне середовище, коли ні з ким поговорити рідною мовою протягом місяця. Це зараз я адаптована. А тоді – єдина жінка в команді, новенька, нікого більше з України… Проте була підтримка на рівні команди. Це допомагало долати усі виклики.
- А де і як проходила ваша перша самостійна партнерська перевірка?
Також у Франції, на АЕС Blayais. Місія теж добре запам’яталася. Я вже була керівником з інжинірингу. Крім мене за цим напрямом працювали ще два експерти-новачки, для обох це взагалі була перша партнерська перевірка. Звісно, було складно, та ми впоралися. Мені допоміг досвід тестової «партнерки», бо обидві станції – в компанії EDF, тому організація роботи, структура, напрями діяльності, завдання інжинірингу – все було дуже схожим.
- Ви працюєте в ПЦ в області інжинірингу. Окресліть, будь ласка, що він охоплює. Чи поставали тут виклики і чи треба було додатково вчитися?
Інжиніринг – це широка область роботи, одна з найбільш комплексних. Охоплює багато напрямів, від надійності обладнання, попередження відмов, супроводу експлуатації до управління конфігурацією, зокрема модифікацій, також довгострокову надійність конструкційних матеріалів, ядерне паливо, хімію та інше. Відповідно під час партнерської перевірки постає багато задач. Є виклики й необхідність навчання – з цим постійно працюєш та вдосконалюєшся.
- Розкажіть про роль комунікації в роботі секондистів? Адже під час партнерських перевірок визначається також і рівень відкритості станції.
Якщо стосунки з контрпартнерами (представниками АЕС) будуються на принципах довіри, це визначальний внесок в успішність партнерської перевірки. Звісно, багато що залежить від відкритості станції, проте й від вміння експертів вдало комунікувати. Тому, окрім технічної обізнаності, саме на комунікативних якостях акцентується увага під час співбесід з кандидатами у секондисти.
Щодо відкритості АЕС: якщо станція надає інформацію, показує, де є плюси, де мінуси – тоді експерти можуть оцінити проблеми та надати слушні рекомендації. А от коли станція недостатньо відкрита, складно зробити об’єктивний висновок про її діяльність. Відтак, як наголошує один із лідерів Паризького центру, гроші, які станція витратила на партнерську перевірку, летять на вітер, оскільки сподівання не виправдовуються.
- То як має бути, щоб гроші не на вітер?
Має бути усвідомлення: експерти і контрпартнери працюють як єдина команда задля покращення діяльності станції, більш високого рівня її експлуатації. Під час інтерв’ю ми завжди наголошуємо, що не інспектуємо, а прагнемо допомогти. Відповідно й звіт партнерської перевірки складається збалансовано: відзначені як слабкі місця – області для покращення, так і сильні сторони, позитивні практики, які можуть стати прикладом для інших АЕС.
- Як будується комунікація в команді, адже разом працюють люди з різних країн?
Потужний командний дух – особливість Паризького центру, його сильна сторона. Три тижні «партнерки» – це щоденне спілкування в команді, з одними й тими ж людьми. Робота напружена, але наші взаємини – то відкритість, обмін інформацією, співпраця, якщо треба – порада, підтримка тощо.
- Що відчуваєте, коли бачите під час повторної партнерської перевірки, що ваша робота виконана не дарма?
Повторна «партнерка», яка відбувається через два роки, для мене є більш позитивною місією. Бачиш результати, адже станція завжди хоче показати, як багато зроблено за рекомендаціями експертів.
- Цього року ви були з повторною місією на швейцарській АЕС Leibstadt. Які враження?
АЕС Leibstadt має один блок потужністю 1220 МВт, в експлуатації з 1984 року. На повторній «партнерці» ми побачили, що станція досягла певних результатів з усунення зауважень попередньої ПП. Та найбільш під час обходу на цій АЕС кинувся в очі стан дизель-генератора. Він в роботі 40 років, а виглядає так, нібито щойно з конвеєра. Навіть фарба ще фабрична, як стверджували контрпартнери, – блискуча, як на новенькому. Настільки якісне виробництво, до речі, німецьке, й бездоганна експлуатація. Такого ідеального технічного стану у дизель-генератора я ще не бачила на жодній АЕС, де була.
- Чи є вже у вашій практиці знайомство з таким досвідом, який варто поширювати на українських АЕС?
Зараз у ВАО АЕС в роботі новий напрям – «Підвищений моніторинг». Якщо атомна станція вже охоплена цією програмою, тоді наступна партнерська перевірка для неї має бути не через 4 роки, а через 6. Повторну взагалі планують не проводити, адже АЕС вже знаходиться під моніторингом. Вважаю, це дуже цікавий досвід для покращення діяльності станцій. Посилена взаємодія АЕС з експертами ПЦ спрямована на всебічну підтримку майданчиків.
- А досвід українських АЕС затребуваний в ПЦ?
Взагалі українська атомна енергетика високопрофесійна. Маємо великий досвід експлуатації. Особливо зараз – коли енергетики працюють в надскладних умовах. Нам є чим ділитися зі світом. І нещодавно я дуже пишалася виступом колеги з РАЕС Дениса Гаврилова на семінарі ПЦ ВАО АЕС, де він презентував наш досвід з кваліфікації обладнання на жорсткі умови та сейсмику. Тобто ми йдемо, як він сказав, у фарватері передових АЕС світу.
- Ви поки що єдина жінка в групі секондистів Енергоатома. А чи багато жінок серед ваших колег по Паризькому центру?
На мою думку, професія атомника вже не вважається чоловічою. В Паризькому центрі достатньо жінок-інженерів, які працюють і очолюють напрями інжинірингу та інші, навіть експлуатації. Показово, що директоркою Паризького центру з січня цього року є Сату Катаяла – жінка, яка пройшла усі щаблі кар’єрних сходів в атомній енергетиці. Французьку АЕС Chooz очолює жінка. Чимало й інших прикладів успішної кар’єри жінок в атомній галузі.
- Ви майже три роки – в ПЦ ВАО АЕС. Яке значення для вас особисто має ця робота?
Перш за все, це величезний досвід, поглиблення технічних знань, адже багато бачиш, чуєш, вивчаєш. Це досвід комунікації, обмін інформацією. Це мовний досвід. А ще досвід спілкування з людьми інших традицій та культур, толерантність, вміння сприймати людей, якими вони є.
- На ваш погляд, чому важливо, щоб фахівці Енергоатома, українських АЕС брали участь в діяльності ВАО АЕС?
Якщо ми хочемо бути повноправною і активною частиною міжнародної організації, там мають бути наші фахівці. Коли представляєш свою станцію, компанію, країну – ділишся досвідом, в свою чергу, отримуєш інформацію про практики з інших компаній та країн, які можна застосувати на наших майданчиках. Навчаєшся, береш участь в діяльності ВАО АЕС, розширюєш свої знання, які згодом зможеш передати колегам в Україні.
Ще вважаю дуже важливим презентувати світу високий професіоналізм українських енергетиків. А нам точно є чим пишатись, доведено двома останніми роками війни. І тут найкраще спрацьовує безпосередній контакт з іноземними колегами. Дистанційний зв’язок точно не має такого впливу, це я відчула на собі, коли повернулась в 2023 році в ПЦ після річної перерви у 2022 році через війну. Тому сильна та професійна команда українських секондистів у Паризькому центрі ВАО АЕС – завжди матиме багато переваг.
- Що б ви побажали майбутнім українським секондистам?
Успіхів, наснаги і не боятися нових викликів. А ще знати, що їхня подорож в нову країну деколи може відбутися тільки за вікном машини, автобуса або поїзда, і ця нова країна буде асоціюватися тільки з певною атомною станцією. Але точно ще з новими цікавими людьми.
- Ви їздите світом, бачите АЕС різних проєктів, міста, людей. А щоб ви хотіли сказати про свою станцію, місто, колег, земляків?
Люблю свою станцію, тому що майже весь мій професійний досвід набутий саме на РАЕС, я дуже їй вдячна, як вдячна своєму колективу, з якого вийшла, який теж дуже люблю. Загалом в усіх підрозділах у нас дуже високопрофесійні фахові спеціалісти. Люблю своє затишне містечко, людей, Біле озеро – джерело енергії. Все це наше, рідне, неповторне.
