Енергоатом більше двох років є членом Паризького центру Всесвітньої асоціації операторів атомних електростанцій (ПЦ ВАО АЕС), що передбачає активну співпрацю за різними програмами Асоціації. На сьогодні для цієї роботи Паризького центру делеговано 6 працівників Енергоатома. Це досвідчені технічні фахівці з українських АЕС, які пройшли відбір та отримали статус секондистів.
Секондисти (від англ. secondee – відряджений) – це галузеві експерти, які не є постійними співробітниками Паризького центру, а перебувають там у відрядженні від своєї станції або компанії згідно із контрактом, зазвичай на 2-3 роки. Такі фахівці мають опрацьовувати найкращі світові практики експлуатації АЕС, аналізувати міжнародний досвід та поширювати його під час партнерських перевірок АЕС. Наш співрозмовник – інженер з Південноукраїнської АЕС Аркадій Второй, який у статусі секондиста працює в Паризькому центрі ВАО АЕС з вересня 2023 року. Свій професійний шлях атомника він розпочав на ПАЕС у 2010 році в Службі аналізу безпеки після Одеського політехнічного університету. На інженерній роботі здобув цінний досвід, що дуже допомагає в його теперішній діяльності.
– Аркадію, яким був ваш шлях до роботи в Паризькому центрі ВАО АЕС?
– Так склалося, що моя перша взаємодія з ВАО АЕС відбулася, коли я ще був молодим фахівцем. Здобувши освіту атомника, я почав працювати в Службі аналізу безпеки. Після аварії на японській АЕС Fukushima наша служба працювала над впровадженням нових систем безпеки, зокрема системи пасивної рекомбінації водню в гермооболонці. Для запроєктних аварій ПАЕС у цьому була однією з перших в Україні. Тоді на РАЕС проводилася місія підтримки ВАО АЕС, пов’язана саме з цією системою безпеки, і мене призначили представником від ПАЕС для обміну досвідом.
Після того я брав участь у молодіжному русі ВАО АЕС, мета якого – знайомити молодих фахівців із роботою Асоціації. Нас навчали методології перевірок та залучали до місій підтримки на різних АЕС. Разом з експертами ми брали участь в обходах, інтерв’ю тощо. Так здобув перший досвід. У 2021 році мене запросили до команди експертів на партнерську перевірку французької АЕС Cattenom за напрямом «Інжиніринг». Коли ж Енергоатом став співпрацювати з Паризьким центром, мені запропонували стати секондистом – і я погодився.
– Щоб здобути статус секондиста, напевно, треба пройти певні етапи?
– Безумовно. Як це відбувається: Енергоатом передає кандидатури претендентів до Паризького центру. Там вивчають історію і досвід кожного фахівця, та обирають тих, що підходять. Наступний етап – оцінюється рівень англійської. Це робить незалежна школа в Парижі через онлайн-тест, письмову та усну співбесіди. Після фінальної співбесіди з керівництвом ВАО АЕС приймається рішення щодо підписання контракту.
– Для вас мовне випробування було складним чи навпаки?
– Довелося попрацювати. Втім, допомогла моя попередня робота, адже в САБ працював з теплогідравлічними розрахунками, використовуючи комп’ютерні коди, які нам у свій час надали США. Усі інструкції та документація також були англійською. Тож технічну англомовну термінологію довелося вивчати ще тоді. Коли ж обрав шлях секондиста, серйозно готувався до співбесіди, займався з репетитором тричі на тиждень по 2-3 години. Тому показав високий рівень. Зараз спілкуюся англійською доволі впевнено. Для більшості колег, які працюють в офісі Паризького центру, англійська не є рідною. Що стосується українців, то ми володіємо нею не гірше, ніж інші.
– Де працюють секондисти, коли не перебувають з місіями на АЕС?
– У Паризькому центрі всі секондисти, крім українських, на час контракту, а це 2 чи 3 роки, переїжджають до Парижу, хто хоче – з родинами, і працюють в офісі, якщо вони не у відрядженні. Зарплатню і житло сплачують їхні компанії. Проте Україна зараз – у стані війни, тому українські фахівці працюють поза відрядженнями онлайн. Через це нам трохи важче, проте такі наші реалії.
– Наскільки щільний графік місій, чи враховуються особисті побажання?
– Графік доволі щільний. На кожен рік нам готують розклад місій, і ми маємо змогу його дещо корегувати. Звісно, бувають форс-мажори. Так, моя попередня місія планувалася на іспанську АЕС Asko, проте попросили підмінити колегу в місії на іншій АЕС. Завантаженість з року в рік різна, бо залежить від запланованих заходів. Зазвичай це декілька партнерських перевірок та 1-2 повторних місій, воркшопи та бенчмаркінги. Також працюємо за новою програмою посиленого моніторингу, що передбачає відвідування майданчиків 2-4 рази на рік та постійну взаємодію зі станціями. Тобто ми – як «критичні» друзі, котрі запитують, контролюють та допомагають. Цю практику Паризький центр запозичив в Атлантського центру – для підтримки АЕС, підвищення їхніх показників. Я працюю з АЕС Loviisa (Фінляндія) і АЕС Temelin (Чехія) у цьому напрямі.
– Можливо, маєте мрію отримати відрядження на певну станцію, десь побувати?
– У мене було бажання наступного року відвідати інші станції, крім французьких. Адже за весь час навчання або місії я працював лише на французьких АЕС. У лютому була АЕС Golfech (замість іспанської). У вересні запланована повторна перевірка – теж на французькій АЕС Civaux. Перевіряти інженерію на французьких станціях – це ще той виклик. У них левову частину інженерної роботи виконує не станція, а спеціальні централізовані підрозділи. Ще французькі місії комбінуються з внутрішніми перевірками, що додатково ускладнює роботу через велику кількість залучених експертів та трохи інші цілі перевірки. І такий нюанс: у Франції англійська мова не дуже популярна, тому працюємо через перекладача. В інших країнах англійська більш розповсюджена, тож з колегами можна спілкуватися безпосередньо, що полегшує та пришвидшує взаємодію.
Чи хочу я відвідати певну станцію? Наразі мені вистачає нових вражень. От нещодавно вперше був у Фінляндії – на АЕС Loviisa. Перед цим вперше – у Чехії на АЕС Temelin. Кожна станція, кожна країна для мене є цікавими, це новий досвід.
– Місія на французькій АЕС Golfech у лютому цього року була для вас першою як для секондиста. Як вона склалася для вас?
– Загалом позитивно. Проте це теж був певний виклик. Зазвичай на своїй першій місії секондист працює за визначеним напрямом у парі з досвідченим колегою, щоб новачок «у полі» все побачив і наступного разу вже проводив перевірку самостійно. Так і в мене планувалося, перша місія мала бути на іспанську АЕС Аsko. Але довелося поїхати на АЕС Golfech замість колеги, який не встиг оформити візу. Тому мій перший досвід я здобув не як новачок, а відразу як лідер напряму «Інженерія». Також у нашій команді був Олексій Попов з РАЕС, це теж був його перший досвід секондиста.
Партнерські перевірки всі нібито однакові – методологія, план, загальний розклад. Проте станції і люди різні. Стосунки, які побудуєш зі своєю командою та з контрпартнерами зі станції, рівень відкритості АЕС – це має велике значення. На АЕС Golfech і рівень був гарний, і взаємовідносини теж.
– Наскільки допомагає ваш досвід роботи на АЕС?
– Набутий на АЕС досвід, безперечно, допомагає, але до кожної перевірки маєш ретельно готуватися, аналізувати документи, які надає станція, показники, події, що мали місце. На тих АЕС, де я був, блоки з такою ж принциповою технологією, як наші: вода під тиском. Проте зовсім інше обладнання, схеми, системи безпеки, маркування, назви тощо. Навіть щодо інженерної підтримки, організаційні підходи в Україні і Європі дещо різні. Але якщо людина має хорошу базу та знає свій напрям, ці відмінності не критичні для розуміння ситуації на станції.
– Як би ви окреслили місію ВАО АЕС щодо атомних станцій?
– ВАО перевіряє кожну АЕС відповідно до кращих практик експлуатації в порівнянні з умовною ідеальною станцією. Тобто місія ВАО АЕС – це про те, як досягти ідеального стану з точки зору безпеки та існуючих стандартів.
– А як реагують ваші колеги по Паризькому центру на окупацію Запорізької АЕС, атаки росіян на українські електростанції?
– Що стосується війни, то про це питають постійно. Колег цікавить, що ми робили, коли були відключення (знеструмлення), коли наша енергетична система зазнавала ракетних ударів, коли руйнується генерація. Проте все це дуже індивідуально та залежить від конкретної людини. Якщо ж казати взагалі, то з боку керівництва і більшості колег відчувається підтримка та розуміння ситуації. Деякі, наприклад, мають вишиванку й одягають її в офісі за своїм бажанням, демонструючи власну позицію. Варто зазначити, що взаємодія Паризького центру ВАО АЕС з московським впала майже до нуля.
– Чому для Енергоатома важливо, щоб українські атомники брали участь у діяльності ВАО АЕС, ставали секондистами?
– Вважаю, що це не просто важливо, це необхідно. Стосовно персонального росту працівників, обізнаності, переймання досвіду. Місії підтримки, бенчмаркінги сприяють покращенню роботи на майданчиках, у Компанії. Персонал має змогу брати позитивні нові практики, розвивати лідерство – це вкрай важливо. З точки зору Компанії – ми як частина цивілізованого світу маємо брати активну участь у цій роботі, бо Україна вже багато років є атомною державою. І якщо ми хочемо продовжувати – розвивати атомну галузь, будувати атомні блоки, ми маємо бути в тренді, показувати, що ми експлуатуємо атомні станції безпечно та надійно, що нам можна довіряти нові технології, нові реактори, зокрема й модульні, бо ми маємо значний досвід. І це буде запорукою та вагомим аргументом при будівництві нових блоків, такий іміджевий показник. І наші здобутки ми маємо показувати іншим, адже у нас є чому повчитись, особливо зараз.
– Чи можете вже окреслити значення для вас особисто цієї роботи?
– У першу чергу, це можливість особистого розвитку. Підтягнув англійську, зараз ще вчимо французьку. Мозок постійно в роботі. Так, це трохи стресово, але це розвиває професійні навички не лише в моїй області – інженерії, адже під час партнерських перевірок та іншої роботи ми бачимо картину в цілому, не лише в певному напрямі. Тож це гарна можливість розширити знання щодо експлуатації, ремонту, менеджменту. Тобто якщо людина прагне розвитку і знати більше – це гарна можливість. Але треба бути готовим багато працювати. У перспективі мені хотілося б побачити розвиток атомної енергетики саме в Україні і бути безпосереднім його учасником.
