Понад 800 працівників Енергоатома на різних ділянках фронту захищають Україну від російських загарбників
Саме завдяки нашим захисникам, зокрема й енергоатомівцям, ми сьогодні можемо жити й працювати у своїй країні. Всі їхні історії схожі у головному: жоден з них і хвилини не вагався, підставляти власне плече країні чи ні. Проте у кожного ця історія – унікальна, неповторна. І поділитися нею з усією країною – це теж про сміливість...
Відверті розповіді наших воїнів, волонтерів, працівників кол-центру нагадують, що нині всі об’єднані єдиною спільною метою – здолати ворога та повернути мир і спокій на українську землю.
Сьогодні до вашої уваги п’ять інтерв’ю з атомниками, яких російська навала змусила взяти до рук зброю та змінити звичний одяг на військовий, а тил – на фронт.
- Історія воїна з позивним «Енергодар»: «Тепер я знову в піксельній військовій формі. І радий цьому, бо в такий час інакше просто не міг»
- Розмова з Андрієм Дікусаром, працівником Південноукраїнської АЕС: «Відчуття було одне – що треба захистити Батьківщину»
- Розповідь Олександра Марчука, інженера Хмельницької АЕС: «Коли русня накрила нас таким вогнем, що й голови було не підняти, подумки прощався з рідними та друзями...»
- Інтерв’ю Олександра Білана, працівника дирекції НАЕК «Енергоатом»:: «Розумію, що не всім треба сидіти в окопах, але війна – це наша спільна справа»
- Бесіда з Володимиром Павленком, працівником дирекції НАЕК «Енергоатом»: «За кілька тижнів на передовій війна стає роботою. Складною, важкою, але просто роботою. А рідних вдома з’їдає невідомість...»
І пам'ятайте: кожен захисник – це гордість всього українського народу.
Слава Україні! Героям слава! 🇺🇦
