Одного разу Альону запросили взяти участь у змаганнях з триатлону. Двома з трьох дисциплін, які входять до складу цього виду спорту, спортсменка не володіла. Можливо, не варто було б вступати в боротьбу? Тільки не для нашої героїні. Вона опанувала і плавання, і їзду на велосипеді – і з честю представила на змаганнях рідну ПАЕС. І це лише одна з чисельних спортивних історій Альони Кислиці. Усі вони без виключення про те, як посміти зазирнути за обрій і не дати залякати себе упередженнями про вік або відсутність навиків.
Щоб уявити собі рівень стресостійкості нашої героїні, треба сказати, що після закінчення медичного училища Альона Кислиця майже 18 років пропрацювала медичною реанімаційною сестрою в южноукраїнській лікарні. Така спеціальність вимагає міцної нервової системи, а ще передбачає ранній вихід на пенсію, тому Альона відкрила для себе нові перспективи – можливість працювати на Південноукраїнській АЕС та навчатися в Севастопольському університеті ядерної енергії та промисловості за спеціальністю «Комп’ютерний еколого-економічний моніторинг». І у 2007 році Альона Кислиця стала інженером відділу охорони здоров’я ПАЕС. Зараз під її пильним оком – організація медоглядів для семи тисяч працівників Південноукраїнської АЕС.
Змінюються життєві обставини, але біг у житті нашої героїні залишається завжди. Про це, а також про роботу на ПАЕС наша розмова з Альоною Кислицею. Приводом для бесіди став Чемпіонат Європи 2024 з легкої атлетики серед ветеранів Masters, який проходив у польському місті Торунь з 17 по 23 березня. Працівниця Південноукраїнської АЕС Альона Кислиця на цих змаганнях у складі збірної України виборола бронзову нагороду.
Пані Альоно, яким чином відбувається підготовка до змагань, зокрема до марафону?
Марафон – це змагання на витривалість, головне – добігти до фінішу, тому цей вид спорту потребує певної підготовки. Навіть для мене, людини, для якої біг – це комфортний стан і яка бігає щодня впродовж години після роботи, незважаючи на погоду. Під час підготовки до змагань бігаю і 30, і 35 кілометрів. Перед чемпіонатом у Торуні тренувалась біля двох місяців. Окремим і дуже важливим пунктом, а до цього ще й досить дорогим, є екіпірування спортсмена. Навіть найменший дискомфорт в одязі або взутті здатен зіпсувати результат. Тому на тренувальних забігах, особливо довгих, бігати треба в такій самій формі, у якій невдовзі долатимеш марафон. Утім, підготовка до марафону – справа для мене звична. Можна сказати, я завжди перебуваю в процесі підготовки.
Зрозуміло, що готуватись доводиться не тільки фізично, а ще й фінансово. Чи надається вам якась допомога? Важко сказати, чи змогла б я відвідати стільки значимих змагань без величезної фінансової підтримки компанії «Енергоатом» і профспілки ПАЕС. Це й екіпірування, і проживання, і стартові внески. Зокрема, Енергоатом і профспілковий комітет Південноукраїнської АЕС допомогли мені взяти участь у змаганнях в Словаччині, Туреччині, Бельгії, Чехії тощо, у багатьох містах України. Дуже важливо усвідомлювати, що тебе підтримує великий колектив, уся атомна родина.
Пані Альоно, чи знаходить своє втілення ваше захоплення бігом поза межами чемпіонатів, можливо, у колективі ПАЕС? Так, звичайно. У 2019 році ми з однодумцями створили в Южноукраїнську клуб любителів бігу «Пульс». Я його очолила. Членами цього клубу є і працівники ПАЕС, і мешканці міста. Часто тренуємося разом, бігаємо трейли (трейлранінг – одна з молодих дисциплін легкої атлетики, біг по природному рельєфу) нашими скелями. Отже, можна сказати, я як працівник відділу охорони здоров’я ПАЕС не тільки слідкую за своєчасністю проходження нашим персоналом медоглядів, а й намагаюсь популяризувати спорт, зокрема біг, як здоровий спосіб життя.
Особливе місце займають і благодійні забіги. З початком повномасштабного вторгнення багато наших змагань проводяться з важливою і шляхетною метою – підтримати Збройні сили України. Тому я впевнена, що спорт може і повинен бути більш наближеним до звичайних людей і бути корисним у нашому повсякденні.
Як ви вважаєте, чи стали ви для когось особистим прикладом?
Передусім – для власної доньки, яка з дворічного віку часто супроводжує мене в значній кількості моїх змагань, а якщо передбачена дитяча дистанція, то й біжить разом з іншими дітьми.
Наскільки успішним для України став марафон Чемпіонату Європи 2024 в польському Торуні?
Серед понад тисячі людей, які цього разу взяли участь у забігу, було п’ятеро українців. Жінки вибороли «бронзу», чоловіки – «срібло». Як бачимо, результат більш ніж гідний.
Загалом у цьогорічному Чемпіонаті Європи, окрім збірної України (61 людина), взяли участь спортсмени-ветерани з 39 країн. Категорії з видів спорту починаються з 35 років. Додам, що в цьому чемпіонаті беруть участь і професійні майстри спорту, і аматори. Не можу не згадати Катерину Шведову, українську спортсменку з Глухова, яка виборола «золото» в категорії 80+ у п'ятиборстві. До цього виду змагань входять біг на 60 метрів з бар’єрами, біг на 800 метрів, стрибки в довжину, висоту та штовхання ядра. Уявляєте собі рівень підготовки пані Катерини, силу її духу? Її результат став новим європейським рекордом. Хто може тепер сказати, що якісь досягнення можуть бути обмежені віком?
Допоможіть нам уявити, як проходить марафон.
Зазвичай забіг на марафонську дистанцію (42 км 195 м) відбувається в останній день чемпіонату. Вболівальники стоять по обидва боки траси й вітають учасників. У більшості випадків спортсмени стартують у першій половині дня, але було й таке, наприклад, у напівмарафоні у Вроцлаві, коли ми почали близько 22-ої години й закінчили вночі. Звичайно, краса нічного міста зачаровує, але й додає складності.
Отже, повертаємось до марафону в Торуні. Головне перед стартом, скаже будь-який спортсмен, це виспатись. Від якісного відпочинку залежить і настрій, і гарне самопочуття. Звичайно, траса облаштована певними зручностями: є біотуалети, через кожні п’ять кілометрів дистанції розташовано пункти харчування, де пропонується вода, тонік, деякі фрукти тощо. Багато хто зі спортсменів зберігає все необхідне під час забігу на спеціальному поясі. Особисто я на дистанції пила тільки воду, поїсти мені не вдалося через доволі кумедну причину: температура повітря була лише 6 градусів, і у мене настільки змерзли руки, що я не могла відкрутити кришку з тюбика геля (спортивне харчування). А на 32-му кілометрі почалася злива, тому бігли в геть мокрому взутті та одязі. Але це все дрібниці, які серйозно не впливають на результат, та й холод все ж таки краще, ніж спека.
Чи може статися під час забігу щось більш серйозне, ніж спека чи холод?
Звичайно, як і в повсякденному житті. Може трапитись таке радше психологічне явище, як «стіна». У такому стані ані кроку не можеш зробити. Буває, що спортсмен отримує травму, як-от, наприклад, під час напівмарафону в Антверпені я впала і травмувала коліно. Але все одно встаєш і біжиш далі, бо марафон – це якраз історія подолання. Це нібито аналог життєвого шляху, під час якого ти відчуєш і красу, і біль, і відчай, і підтримку. Головне – не зійти з цього шляху.
Було б дуже цікаво дізнатися про ваші плани, пані Альоно, і чи є щось нове серед майбутніх змагань? Плани, безумовно, є, і серед них – змагання з рогейну, або рогейнінгу. Це новий для мене вид спорту, який включає в себе спортивне орієнтування на місцевості, гірські перегони тощо. Змагатися будемо на Житомирщині протягом дванадцяти годин. Гадаю, це можна порівняти з 20-кілометровим трейлом на Львівщині, коли я бігала по болотах і багнюці в буквальному сенсі. Але пробігла. І ще пробіжу, і в майбутньому подолаю ще багато дистанцій! Вірю, що мій головний марафон попереду!
А ми з дозволу Альони Кислиці розкриваємо деякі плани спортсменки на 2024 рік. Отже, на пані Альону, за підтримки АТ «НАЕК «Енергоатом» та профспілкового комітету філія «ВП «ПАЕС», чекають декілька напівмарафонів, змагання з рогейнінгу, велосипедний заїзд та триатлон, а також чемпіонати світу з легкої атлетики у форматі Masters поза межами країни. І з якими б результатами не закінчилися ці змагання, побажаємо нашій героїні, щоб кожен кілометр на трасі був легким, а фініш – незабутнім.
Варто додати, що Енергоатом, розуміючи важливість здорового способу життя, приділяє багато уваги спортивному дозвіллю працівників відокремлених підрозділів. Зокрема, за підтримки компанії в Южноукраїнську на базі спортивного комплексу «Олімп» триває реконструкція важливого для спортсменів міста спортивного майданчика, яка має завершитись до першого червня. Отже, прихильники мініфутболу, волейболісти та баскетболісти Южноукраїнська незабаром зможуть тренуватися на оновленому якісному покритті. У планах – заміна старого покриття на нове поліуретаново-каучукове і на «спортивному ядрі» – біговій доріжці та футбольному полі. Це, можливо, не надто помітні, але дуже важливі для людей кроки у впровадженні соціальної політики Енергоатома, які допомагають тримати позитивний настрій і вірити в найкраще.
