Сьогоднішня історія присвячена не одному, а відразу декільком героям. Всі вони, на перший погляд, звичайні люди. Але кожен із них вірить у те, що навіть одна добра справа здатна змінити суспільство, країну та навіть світ. А іноді й врятувати життя. Люди називають їх волонтерами, а наші Вартові світла, які, взявши в руки зброю, стали на захист країни від ворога, – своїм найнадійнішим тилом, без якого на передовій не впоратися.
Для всіх нас волонтери є справжніми героями. Адже за першої ж потреби вони без вагань відправляються у найгарячіші точки «нуля», щоб допомогти військовим захищати Україну. Чи не з-під землі дістають необхідне та цим теж несуть світло у темряву. Замість власних відпочинку та сну, часу з рідними та близькими, розваг та хобі…
Знайомтеся – громадська організація «Волонтери Побратими України». Створена працівниками Південноукраїнської атомної електростанції, вона об’єднала та залучила ще й чимало однодумців-добровольців, які допомагають атомникам полегшувати життя і службу нашим захисникам.
«Офіційно нас 13, – розповідає керівниця ГО Наталія Маліцька, – і 11 з нас працюють у різних підрозділах ПАЕС, а лише двоє не є працівниками станції. Водночас багато атомників, які нам постійно допомагають, офіційно не є членами громадської організації. Долучаються і мешканці міста. Саме така єдність і злагоджена робота всіх небайдужих дає можливість швидше реагувати на запити військових та не тільки».
І так триває вже скоро десятиліття, бо свою волонтерську діяльність працівники ПАЕС розпочали ще 2014 року. Тоді вони входили до складу іншої громадської організації, та з часом вона зазнала значної трансформації – й енергоатомівці вирішили закріпитися офіційно. Так і народилася ГО «Волонтери Побратими України»:
«Але назва чи сама організація – це не головне, – каже пані Наталія. – Головне – бути активними та корисними для своїх захисників та країни. Бути їм надійним плечем».
І це атомникам ПАЕС вдається повною мірою. Наприклад, зараз у них в пріоритеті допомога військовим, які перебувають «на нулі», але це не скасовує також допомоги і шпиталям, і цивільним.
Робота «Волонтерів Побратимів України» вкрай чітко організована та структурована: інакше з купою найрізноманітніших запитів від військових просто не впоратися. Щось потрібно закупляти, щось доводиться виготовляти самостійно, далі все це треба доправити до «адресатів», тому тут кожен має свою зону відповідальності...
«Для захисників ми закуповуємо рації, турнікети, ліки, термобілизну, рукавички, футболки, спальні мішки та запчастини для ремонту автомобілів,– ділиться Наталія.– Крім цього, деякі з наших волонтерів займаються зварюванням буржуйок, хтось виготовляє різні види тактичної амуніції. Ще хтось відповідає за маскувальні сітки. Оскільки потреби військових у них, на жаль, не зменшуються, віднедавна ми перейшли вже на «повний цикл робіт»: самостійно закуповуємо тканину, у вільний від роботи час робимо основи та потім «вдихаємо в них життя».
А ще у наших Вартових світла є й спеціальні замовлення, виконанням яких вони особливо пишаються. Як-от «виготовлення саперних щупів та приготування деяких елементів, які разом з дроном допомагають «мінусувати» ворога».
Волонтери розповідають, що почуваються насправді щасливими, коли вдається швидко та повною мірою забезпечити військовим все, про що ті просять, і коли це приносить «подальший результат». Радіють, коли у короткострокових відпустках захисники приходять до них в ГО не для подякувати, а просто щоб побачитися та поспілкуватися.
«Дуже щемливо,– каже Наталія,– коли бійці з передової знаходять час і можливість привітати нас із державними чи особистими святами. У такі миті у нас з очей котяться справжнісінькі сльози, але радості. Натомість дуже боляче, коли хтось довго не виходить на зв'язок. Тож як нарешті людина «виринає» – страшенно радіємо та дякуємо Богові, що жива. Але так буває не завжди… Війна постійно збільшує число особистих трагедій, перелік втрат доповнюється ще, ще, ще… І це не просто засмучує – це вибиває опору з-під ніг, ми втрачаємо рівновагу, але попри все продовжуємо йти вперед».
Неабияк бентежить наших героїв і той факт, що вороги не лише на полі бою – чимало їх і всередині країни, серед тих, хто живе поруч. А ще засмучує, що досі «війна не у всіх».
Наталія спалахує:«Деякі підприємці мало того, що нічим не допомагають, то ще й намагаються нажитися на горі людей, обдурити їх, вичавити з війни якийсь особистий профіт. Так чи інакше, є люди, для яких війна «десь там», кому все байдуже, – вони просто не здатні усвідомити ні масштабів лиха, ні рівня загрози, ні кількості втрат – життів, покладених за їхнє право жити, за саме існування України. Або просто не хочуть цього розуміти…».
Втім, кожен робить свій вибір. «Волонтери Побратими України» своєму вибору не зраджують. Найголовніше, впевнені вони, – знати і розуміти, що ти робиш сам. І вони чітко знають. Та як би складно не було, ніколи не шкодують, що обрали саме такий шлях. Скаржаться ж лише на одне: «Шкода, що в добі лише 24 години, бо дуже хочеться робити для країни та захисників іще більше».
Немовби вибачаючись, Наталія пояснює:«За наявності основної роботи, сімей, якихось невідкладних особистих справ, які є в кожного з нас, – це дуже непросто. Але ми чітко знаємо, що ні нам, ні нашим рідним і близьким не буде соромно ні за нашу роботу, ні за те, що в надважкий час ми були, є і будемо пліч-о-пліч зі своїми захисниками! Слава Україні! Героям слава!»
#вартові_світла
