Для героїні нашої публікації здобуття складної професії машиністки крана стало одним з найкращих рішень у житті. У нагоді став міцний характер, який допомагає долати труднощі та певні стереотипи.
На ці та інші питання відповіла кранівниця 4-го розряду філії «ВП «Південноукраїнська АЕС» Марина Семенчук – людина творча, небайдужа й обдарована.
Героїня нашої сьогоднішньої публікації – Марина Семенчук – кранівниця мостового та козлового кранів 4-го розряду Південноукраїнської АЕС. Марина не вважає свою професію чоловічою, навіть навпаки. У цеху з ремонту вантажопідіймальних механізмів і загальностанційних систем енергоремонтного підрозділу ПАЕС із 42 кранівників близько 80% – жінки. Тож незалежно від статі єдина вимога до будь-якої роботи, зокрема і професії кранівника, – це високоякісне і сумлінне її виконання. А якщо до цього додається ще й натхнення, тоді робота перетворюється на творчий процес.
На Південноукраїнській АЕС працюють три енергоблоки. Пані Марина виконує свою роботу на кожному з них, а крім того, під час планово-попереджувальних ремонтів – ще й на берегових насосних станціях та в спецкорпусі. Зараз відповідно до свого розряду наша героїня може керувати мостовим і козловим кранами вантажопідіймальністю до 50-ти тонн. На полярному крані, який обслуговує власне реактор на 38-й відмітці, працюють кранівники найвищого, шостого, розряду.
А у вас є мета працювати на полярному крані?
Звичайно! Як для кранівниці це для мене найвищий рівень. Такий кран здатен підняти більше 400 тонн. Для того, щоб керувати ним, треба мати дуже високий рівень знань та досвід. Працювати на такому крані – це ніби безпосередньо доторкнутися до вироблення електроенергії!
До того як Марина Семенчук закінчила спеціальні курси в Миколаєві і стала машиністом крана, їй довелось змінити декілька професій: вона завідувала виробництвом на хлібозаводі, займалася бухгалтерію і фінансами, навіть опанувала одну зі спеціальностей у сфері краси. Зараз наша героїня здобуває вищу освіту на інженерно-економічному факультеті в Національному університеті кораблебудування ім. адмірала Макарова. Але що б не робила пані Марина, вона має до себе однакові вимоги: уважність, відповідальність, постійний розвиток.
Хто б що не казав, але вийти із зони комфорту і змінити досить спокійну роботу з комп’ютером та паперами на велике виробництво зі складним обладнанням – це потребує певної сміливості й рішучості. Як ви виховали в собі ці риси? Це, мабуть, з дитинства. У родині моїх батьків було шестеро дітей: п’ять сестер і брат, я молодша. Брат, на відміну від сестер, старший за мене лише на чотири роки, тому моїм вихованням здебільшого займався він. Мама опікувалась сім’єю сама. Тата, на жаль, не стало дуже рано. Але він передав мені у спадок математичний склад розуму і любов до порядку навіть у дрібницях.
Ці риси стали в нагоді і у виборі професії кранівниці. Дуже хотілося опанувати саме фізичну працю. Ще до цього списку я б додала уважність, прискіпливість до дрібниць, а також достеменне знання своїх посадових обов’язків. Професія кранівника досить важка фізично і потребує найвищої концентрації уваги. Буває, що в машзалі працюють декілька кранів і доводиться крутити головою у всі боки, намагаючись охопити зором усе навкруги, щоб нічого не зачепити. Проте навіть після таких складних, напружених змін я відчуваю, що в мене відкривається друге дихання. Можливо, це є показником того, що робота тобі підходить. Що ж стосується страху висоти, то цей психологічний бар’єр швидко долається.
Як починається робоча зміна машиніста крана?
Яку б роботу не було заплановано на зміну, починається вона завжди однаково – з перевірки працездатності крана. Згідно з посадовою інструкцією кранівники мають знати електротехніку і механічну справу, тому ми уважно оглядаємо всі механізми. Обов’язкова перевірка також стосується і строп. Кранівник має право відмовитись працювати зі стропами, які не відповідають стандартам. Уже знаходячись у кабіні, без команди стропальника не роблю жодного руху. Один одного під час роботи ми не чуємо, тому спілкуємось за допомогою знаків. Буває, одночасно працює декілька бригад, і безпечне виконання робіт – головний пріоритет. Адже культура безпеки на підприємствах Енергоатома була і повинна бути на найвищому рівні.
А завдання на зміну, наприклад, може бути таке: встановлюємо кільця ущільнення вала генератора (кільця УВГ). До речі, всі скорочення та абревіатури довелось вивчати дуже швидко. З ними поводитись треба настільки охайно, наче вони кришталеві. Дуже обережно «віраєш», тобто підіймаєш це кільце, стропальник його так само обережно веде. Усі роботи здійснюються на пониженій швидкості. Іноді всю зміну ти працюєш із цими кільцями і робиш лише три підйоми. Але ці три підйоми будуть варті десяти. Звичайно, я кажу тільки про свої відчуття.
Чи доводилося вам за допомогою крана виконувати якісь особливі чи більш відповідальні роботи? Ви знаєте, я не можу сказати, що якась робота більш особлива або більш відповідальна. Коли ти є частиною великої атомної родини, де всі працюють, як бджілки, кожен на своїй ділянці, то сказати, що десь менш або більш відповідально, не можна. Однаково важливо, що переноситься: деталі, пов’язані з ротором, або 50-кілограмовий ущільнювач. Моргнути боїшся, щоб не випустити з виду цей вантаж. Адже ціна помилки може бути дуже високою: мається на увазі і обладнання, і життя та здоров’я людей.
Як починалася ваша робота на ПАЕС?
Після того, як всі іспити складено, дозвіл отримано, прописується практика, і молодий машиніст потрапляє до наставника, кранівника 6-го розряду. Я сиджу і працюю, наставник стоїть поруч і вчить кранівним премудростям: як розуміти стропальника, як везти вантаж, як перевіряти, як реагувати – тут ледве, тут більше, тримай відстань, подивись уважно туди або сюди тощо. Період навчання триває 2 тижні для кожного крана, з яким я маю працювати згідно з моїм розрядом: до 20, 30 тонн, дивлячись, який кран. Одна з досвідчених кранівниць запевнила мене, що я зрозумію, коли буду готова до самостійної роботи. Так і сталося. Починаєш відчувати габарити крана так само, як і будь-який водій на шосе відчуває свою автівку. Згодом вивчаєш характер кожного крана. 15-тонник на другому блоці, наприклад, з норовом, «п’ятнашка» на першому – м’яка і спокійна, а з крана на третьому блоці я починала свою роботу, і він для мене найзручніший.
У серпні 2023 року в конкурсі професійної майстерності серед молодих працівників ВП ПАЕС ви вибороли перше місце в номінації «Машиніст крана», потім у жовтні того ж року доводили свою майстерність уже на галузевому конкурсі під егідою Енергоатома.
Так, це була чудова нагода показати свою професійну майстерність і чомусь навчитись у колег з інших АЕС. Звичайно, я цікавилась і роботою кранів Рівненської АЕС, адже хочу якомога більше знати про свою професію. Я не посіла на галузевому конкурсі перше місце, але другий результат – також прекрасне досягнення для ПАЕС. До речі, у цьому році галузевий конкурс професійної майстерності серед молодих працівників Енергоатома проходитиме вже на нашому майданчику, на ПАЕС, отже, користуючись нагодою, від імені Організації молоді, активісткою якої я є, бажаю успіхів дівчатам і хлопцям, які приїдуть змагатися за звання найкращих у своїй професії.
Чи відчуваєте ви себе частиною великої родини Енергоатома?
Звичайно. І бачу, що останніми роками тема, яка мене цікавить – політика гендерної рівності в професії – набула уваги також і в нашій Компанії. Я вважаю, що професійний розвиток жінок надважливий як у ядерній галузі, так і в будь-якій іншій. Адже якщо жінка може бути кранівницею або зварювальницею, то чому вона, маючи достатній досвід та відповідну освіту, не може керувати кранівниками або зварювальниками? Якщо казати про мене особисто, то я вважаю себе людиною, яка цілком здатна опанувати посаду майстра або інженера навіть у «чоловічому» цеху. І не тільки тому, що зараз багато чоловіків на фронті, а ще й тому, що я впевнена у своїх знаннях і відповідальному ставленні до роботи. Моя мета в подальшому – підвищувати свою кваліфікацію, і я крок за кроком будую своє професійне життя. Захоплюючись своєю професією, я беру участь у конкурсах професійної майстерності, конкурсах наукових доповідей, багатьох інших заходах, маю членство в Організації молоді тощо. Переконана, що напрям, який впроваджує Енергоатом стосовно кар’єрних можливостей жінок на підприємствах ядерної галузі, і атомниці, які прагнуть професійного розвитку, нарешті подолають стереотип про місце жінки на підприємствах Компанії.
В АТ «НАЕК «Енергоатом» гендерна рівність є частиною корпоративної культури. Керівництво Компанії сприяє розвитку проєктів, пов’язаних із залученням жінок до роботи в енергетичній сфері.
