Костянтин Сімейко - Доктор технічних наук, старший дослідник, учений секретар і завідувач лабораторії Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України.
Сучасні енергетичні та кліматичні виклики ставлять гостре питання для всього світу, яке коротко можна сформулювати наступним чином: “Як створити таку енергетичну систему, яка була б одночасно і низьковуглецевою, і стійкою до будь-яких видів загроз?” Питання здається, на перший погляд, нескладним, та якщо зануритися глибше, відповідь на нього доведеться пошукати. Але, забігаючи наперед, ця відповідь нерозривно пов’язана саме з атомною енергетикою.
Стійка енергосистема
Енергетичні системи можуть вважатися стійкими, якщо дотримуються такі три умови: 1) існують діючі енергогенеруючі потужності; 2) забезпечена стабільна робота всієї енергосистеми; 3) налагоджено отримання стабільної економічної вигоди, тобто існує можливість прогнозувати витрати на виробництво електроенергії та прогнозувати ціну на неї. Останні десятиліття додалася ще одна умова – четверта: енергетичні потужності мають бути кліматично нейтральними, якщо ми хочемо зберегти клімат та нашу землю для нащадків.
Атомний поворот
Саме тому уряди багатьох країн знову повернулися у бік атомної енергетики, як надійної, ефективної та низьковуглецевої генерації. Одна за одною, – країни ЄС, Азії, Америки, Близького Сходу почали заявляти свої наміри про розгортання програм будівництва нових АЕС. В світі вже замовлено близько 100 нових ядерних енергетичних реакторів загальною потужністю близько 100 тис. МВт і планується ще понад 300. Близько 30 країн розглядають, планують або вже починають ядерно-енергетичні програми.
Результат такої активності не забарився: лише за 2023-2024 рік в світі введено в експлуатацію 9 нових реакторів, 10 – почали будувати. І головне, кількість нових реакторів перевищила кількість енергоблоків, що виводяться з експлуатації. Вже зараз є всі підстави стверджувати, що наступні роки приріст буде саме на боці збільшення встановлених потужностей АЕС.
Ядерне майбутнє України
Україна в загальносвітовому атомному тренді не стала виключенням. Частка атомної енергетики з часів незалежності нашої держави стрімко росла і останні роки становила понад 50% в загальному енерговиробництві. Атомні електростанції не тільки генерували та продовжують генерувати найдешевшу в країні електроенергію, а й створюють десятки тисяч робочих місць та формують близько 4% національного ВВП.
Головною проблемою з початком війни – стало руйнування ворогом енергетичних потужностей, зокрема маневрових, що суттєво вплинуло на можливість ефективного регулювання енергосистеми і як наслідок - – на надійність постачань електроенергії для кінцевих споживачів. Зрозуміло, що в цих умовах забезпечення енергетичної безпеки країни стало питанням номер один.
На сьогодні прийнята оновлена енергетична стратегія України до 2050 року. З міркувань безпеки в умовах воєнного стану вона поки не є публічною, але певна інформація все ж відома громадськості. Зокрема передбачається розвиток атомної енергетики як надійного та безпечного, низьковуглецевого джерела енергії шляхом будівництва нових енергоблоків великої потужності, а також малих модульних реакторів. І для цього вже ведеться підготовча робота. Нові енергоблоки АЕС будуть заміщувати зруйновані, пошкоджені або старі енергоблоки ТЕС/ТЕЦ, а з часом і енергоблоки АЕС, які вичерпають свій ресурс і будуть виводитись з експлуатації.
І зараз Україна, навіть в складних умовах війни, робить рішучі кроки на шляху реалізації цієї стратегії. Планується добудова енергоблоків №3 та №4 на Хмельницькій АЕС, реалізується проект будівництва нових енергоблоків за технологією АР1000 компанії Westinghouse, на черзі реалізація проєктів по впровадженню технологій малих модульних реакторів.
Для України – це унікальний шанс одночасно відновити свою енергосистему за принципами надійності, сталості та екологічності, а також стати в один ряд з провідними енергетичними країнами світу, маючи власний парк нових безпечних та високотехнологічних енергоблоків АЕС, від чого в кінцевому рахунку виграють покоління на сотні років вперед.
